Тутковський Павло Аполлонович

Біографія

Павло Аполлонович Тутковський народився у 1858 році. Закінчив природничий факультет Київського університету. З 1884 по 1902 роки проводив геологічні дослідження за дорученням Київського товариства дослідників природи у Київській, Волинській, Подільській, Катеринославській, Мінській, Гродненській, Херсонській і Таврійській губерніях.

З 1900 року є членом-співробітником геологічного комітету, за дорученням якого провів геологічні дослідження уздовж Києво-Ковельської залізниці та систематичне і детальне геологічне дослідження площі 16-го листка загальної 10-верстної карти Європейської частини Росії. Надрукував більше 70-ти наукових робіт і статей по геології, мінералогії, палеонтології, гідрології та фізичної географії, підручник описової мінералогії для студентів і довгий ряд популярних статей в різних період, виданнях та окремими книгами.

Найголовніші з результатів його наукових праць:

• нова гіпотеза про механізм утворення шаруватих і масивних вулканів (ухвалена професорами Мушкетовим і Шпіндлером в їх відомих посібниках;
• вироблення прийомів геологічної фотограмметрії і застосувань її до геологічної зйомки та кількісному вивченню геологічних і фізико-географічних явищ;
• встановлення деяких горизонтів артезіанських вод (наприклад під юрськими глинами) у Південно-Західному краї;
• констатування і опис оригінальних самобутніх артезіанських ключів (поліських «вікон») у зв'язку з дислокаційними явищами;
• мікропалеонтологічна характеристика крейдових і третинних відкладень південної Росії і встановлення в них послідовності мікрофаун;
• констатування вперше (на підставі вивчення мікрофауни) присутності білої крейди в Київській губернії і палеогенових мергелів від Волині на заході до Дону і Волги на сході;
• повна бібліографія копалин і сучасних форамініфер за 1889-1899 рр..;
• встановлення нової теорії утворення лісу в Європі і Північній Америці (прийнятої професорами Мушкетовим, R.Tarr 'ом в Массачусетсі і J. Geikie в Единбурзі);
• відкриття і дослідження ланцюга кінцевих морен, а також слідів пустель (барханів і пірамідальних валунів) в південному Поліссі;
• встановлення нового кордону розповсюдження льодовикових відкладень в Поліссі;
• констатування тут цікавої безвалунної області, аналогічній (за своїм походженням) північноамериканській «driftless area»;
• відкриття декількох нових виходів вивержених порід, а також вцілілих від денудації виходів третинних пісковиків, глин і мергелів дольодовикового і озерного лісу;
• встановлення послідовності лісового, зандрового, звичайно-моренного і моренного ландшафтів в Поліссі та ін.